Верства, -ви, ж.
1) Верста. Прибігають до царевого дому.... верстов за п'ять. У доброго коня не довгі верстви.
2) Верстовой столбъ. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Понаставляли тут верстів що й розминуться трудно.
3) Слой земли, сноповъ; рядъ вѣтвей на деревѣ, находящихся на одной высотѣ. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг.
4) Слой, классъ, кругъ (общества). Це люде однієї верстви з вами.
5) Возрастъ. Цей дід однієї зо мною верстви. І з менчої верстви вчаться всі.
Виношувати, -шую, -єш, сов. в. виносити, -шу, -сиш, гл.
1) Выносить, повыносить. Носить та й носить, та насилу виносила. Який батько, такий син, — виносили з діжки сир.
2) Пронашивать, проносить.
3) Изнашивать, износить.
Нахлестатися, -щуся, -щешся, гл. = нахлеськатися. Нахлещусь борщу.
Непорухомо нар. = нерухомо.
Однодумність, -ности, ж. Единомысліе. Нема одностайности, однодумности в громаді.
Пам'ятковий, -а, -е. Памятный. дати пам'яткового. Побить, наказать такъ, чтобы помнилъ. Ох, треба тобі дати пам'яткового, щоб ти не забував свого діла.
Поросль, -лі, ж. Вѣтвь, отростокъ. Стоїть верба посеред села, роспустили порослі до кожного двора. (Загадка: сонце).
Снітий, -а, -е. — оріх = снітяк.
Хихітня, -ні, ж. Смѣхъ, хихиканіе. Cм. хихіт. хихітню справляє. Смѣется.
Шпаркий, -а, -е. Прыткій, скорый, быстрый. Волынск. г. «Не сердься, чоловіче, за мою шпарку одповідь», — з жалем промовив січовик.
