Зарива́тися II, -ва́юся, -єшся, сов. в. зарва́тися, -рву́ся, -ве́шся, гл. 1) Начинать, начать рваться. Катря як скричить, зарветься до хати, — я її за поперек вхопила, у сіни назад одкинула. 2) Порываться. Вже Катря сама до їх бігати заривалася. З) Начинать, начать споръ, ссору. Не заривайся з багатиром, бо він судців підкупе.
Їрований, -а, -е. Шитый тонкими нитками мелкими стежками.
Кумбуч, -ча, м. = кумбук 2.
Лима́нський, -а, -е. = лиманний 1. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережки промиває, а лиманські коси засипає.
Нетерплячий, -а, -е. Нетерпѣливый. Пускай дочку на голицю, бо я нетерплячий. нетерпляча бере́ = нетерпля́чка бере.
Одідичити, -чу, -чиш, гл. Получить въ наслѣдство, унаслѣдовать.
Паркання, -ня, с. = паркан.
Попрямуватися, -муюся, -єшся, гл. Выпрямиться.
Сумувати, -му́ю, -єш, гл. Печалиться, грустить. Сумуючи, частенько плакав. На тім степу скрізь могили стоять та сумують. Зроду так гірко не плакала, не сумувала таким тяжким сумом.
Ушечко, -ка, с. Ум. отъ ухо.
