Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому.
2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи.
3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Власний, -а, -е. Собственный, свой. Хоч не красне, але власне. Не кожен писався власним прізвищем. рукою власною (підписався). Собственноручно (подписался). рукою власною. Руку приложилъ.
Гарнасся, -ся, с. Смятая, скомканная солома, трава, вообще — скомканныя, смятыя веши. Саме гарнася, — доброї трави нема.
Куска, -ки, ж. Все кусающееся, грызущее (мыши), насѣкомое-паразитъ (вошь, блоха, клопъ и пр.).
Нада́вця, -ці, м. = надавець.
Правовірний, -а, -е. Правовѣрный. Правовірні християне. Правовірні наші мусульмане.
Стоголовий, -а, -е. Стоглавый. От меч тобі на гидру стоголову.
Сьомий, -а, -е. Седьмой. Не хвались сьомого дня. а хвались сьомого годи.
Тюгукання, -ня, с. = тюкання.
Циновий, -а, -е. Оловянный. Цинова тарілка.
