Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безчасу

Безчасу нар. Преждевременно, несвоевременно. Безчасу вмерли діти. Н. Вол. у. Вона безчасу дитину привела. Н. Вол. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 47.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗЧАСУ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗЧАСУ"
Безгубий, -а, -е. Не имѣющій губъ.
Бесурів, -рова, -ве 1) = бусурманський. 2) Вражій, чортовъ. Бесурів син.
Виконати IICм. виконувати.
Людни́й, -а́, -е́ 1) Людской, свойственный человѣку. Одно, та й те не людно (про дитину). Ном. № 9203. 2) Многолюдный. Левиц. Пов. 297. К. Псалт. 98.
Опіром нар.стати. = опір стати. Стояли на сеймі опіром против політичньої системи єдиности віри в Польщі. К. ХП. 115.
Перестрашити, -шу́, -ши́ш, гл. Перепугать, испугать. Гн. Н. 171.
Перетрої́ти, -рою́, -їш, гл. Раздѣлить на три части.
Прогуторити, -рю, -риш, гл. Проговорить нѣкоторое время.
Просвітний, -а, -е. Просвѣтительный. Желех.
Рибоїд, -да, м. Черный аистъ, Ciconia nigra.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗЧАСУ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.