Балувати, -лую, -єш, гл.
1) Проводить время въ балахъ, пировать.
2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине.
Дово́дець, -дця, м. Доказатель.
Дурносмі́х, -ха, м. Смѣющійся безъ повода.
Здорове́нький и здорове́сенький, -а, -е. Ум. отъ здоро́вий.
Кліпкати, -каю, -єш, гл. = кліпати.
Моргани́на, -ни, ж. Постоянное морганіе, миганіе.
Нерость, -сти, ж. = нерість. Липцы.
Познаменуватися, -нуюся, -єшся, гл. Приложиться (къ священному предмету). У Лаврі на мощі познаменувався.
Свердел, -дла, м. Буравъ. Бере жінку, рескаль, лопату і сокиру і свердел — ідуть заробляти.
2) = сохар.
Цізю-на! меж. Призывъ для коровы.
