Будзина, -ни, ж. = бузина.
Відвість, -ти, ж. Отвѣтное извѣстіе.
Відралитися, -люся, -лишся, гл. Окончить ралити.
Ворішина, -ни, ж. 1) Раст. Geranium sanguineum. 2) = Орішина.
Двигті́ння, -ня, с. Сотрясеніе, дрожаніе.
Здогі́н, -го́ну, м. Доганка, погоня. на здогін. Въ догонку, въ погоню. Я за ним на здогін, — на тобі макогін.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Стопцювати, -цюю, -єш, гл. Вытоптать, потоптать. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба. І що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано.
Тулятися, -ля́юся, -єшся, гл. Скитаться, слоняться. Ти туляєшся, не хочеш іти. Що-вечора тутенька туляюся, світом нужу. Сірома по під тинню згорблена тулялась.
Чиряк, -ка, м. Чирей, вередъ. Чиряк великий, а, гною мало. Догожає, як чирякові.
