Вовчник, -ка, м. Раст. Daphne mezereum. Вх. Пч. І. 10. Cм. вовче лико.

Глуш, -ші, ж. Густо заросшее мѣсто. У глуші, між вербами, капуста погано росте. Лебед. у.

Катерга, -ги, ж. = каторга. Мучився 54 годи в турецькій катерзі. К. ЧР.

Коник, -ка, м. Ум. отъ кінь. 1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет. 2) Насѣк. Кузнечикъ, Locusta. Вх. Пч. І. 6. В траві ворушився і тріщав цілий мир коників і всяких кузок. Левиц. Пов. 97. 3) Пряникъ или глиняная игрушка въ формѣ коня. І внучатам із клуночка гостинці виймала... А Карпові соловейка та коників пару. Шевч. 112. 4) мн. Родъ узора для вышивокъ на рубашкахъ. Гол. Од. 73, 5) Конская голова, выдѣлываемая какъ украшеніе разныхъ предметовъ, напр., рукояти гуцульскаго ке́лифа. Шух. І. 275. стіл на кониках. Столъ на ножкахъ съ украшеніемъ въ видѣ конской головы? Сим. 227. 6) Часть гончарнаго круга: деревянная дощечка, прибитая однимъ концомъ къ скамьѣ, съ выемкой на другомъ концѣ, въ которую входить веретено. Вас. 179. 7) Пластинка, вертикально стоящая на каждомъ изъ четырехъ концовъ креста витушки, съ загнутыми концами; на ко́ники надѣвается пряжа. Чуб. VII. 410. Вас. 202. 8) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. 9) Часть начиння. Cм. начиння 3. 10) мн. сорочі коники. Раст. Delphinium consolida. Вх. Пч. І. 10.

Оглядання, -ня, с. Осматриваніе.  

Порский, порськи́й, -а́, -е́ 1) Рѣзвый, быстрый. О. 1862. V. Кух. 38. Порськенький хлопчик. Черк. у. Почувши волю, кінь порский геть степом вибриком побрався. Греб. 354. 2) Легко раскалывающійся. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена. Брацл. у. 3) Быстро выскальзывающій, скользкій. Той хлопець порський як в'юн: ти його побори, а він так тобі попід руками й випорсне. Кіевск. у. Чоловік такий порський, що з усякої біди знайде як викрутитись. Кіевск. у. Мило таке перське — не вдержиш. Кіевск. у. Ум. порске́нький, порськенький. Котл. Ен. III. 72.

Старунок, -нку, м. Стараніе, попеченіе. Старунок дав, то й видухав кінь, а не дай старунку, то й коня б не було. Н. Вол. у.

Сюдою нар. Этой дорогой, этимъ путемъ, въ этомъ направленіи. Чи не бачив парубка і дівки, чи не йшли сюдою? Рудч. Ск. І. 147. Йди правдою, то скрізь тобі шляшок битий: чи тудою, чи сюдою, чи на схід сонця, чи на захід. МВ. (КС. 1902. X. 142).

Уласкавлювати, -влюю, -єш, сов. в. уласкавити, -влю, -виш, гл. Умилостивлять, умилостивить.

Ціха, -хи, ж. Знакъ, мѣтка, значекъ, примѣта. Вх. Зн. 78.