Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

безус

Безус, -са, м. Человѣкъ, у котораго нѣтъ усовъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 47.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗУС"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БЕЗУС"
Беляха, -хи, ж. Сортъ плахти. Черниг. у.
Вівчаренко, -ка, м. Сынъ пастуха овецъ. Аф. 315.
Гарасівка, -ки Узкая красная шерстяная ленточка. гарусная лента. Желех. Гол. Од. 54. 47. О. 1862. II. 9.
Зано́ситися, -шуся, -сишся, сов. в. занести́ся, -су́ся, -се́шся, гл. 1) Заноситься, занестись. 2) Важничать, зазнаваться. 3) на дощ заноситься. Собирается дождь.
Крутливець, -вця, м. = крутіж. Вх. Зн. 30.
Печерник, -ка, м. Житель пещеры; пещерникъ, отшельникъ. Сплять святі печерники в гробах. К. ДЗ. 156.
Покорятися, -ря́юся, -єшся, сов. в. покоритися, -рю́ся, -ришся, гл. Покоряться, покориться.
Поспішний, -а́, -е́ Торопливый. Поспішних чорт хапає. Ном. № 13733., Ум. поспішненький.
Руїна, -ни, ж. 1) Развалина. Все осталось, все сумує, як руїни Трої. Шевч. 36. Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали козацької слави убогих руїн. Шевч. 149. 2) Разрушеніе, истребленіе. Чига його голодная погибель, що-день його руїна назирає. К. Іов. 39. 3) Разореніе. Бачили лихі свою руїну. К. Іов. 47.
Флудець, -дця и флудик, -ка, м. Часть ткацкаго станка, иначе сват, цьвак. МУЕ. ІІІ. 24, 25.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БЕЗУС.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.