В'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. 2) Привязывать. Приїхав до долина, в'яже коня до ялини. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в'яже, той певно спать ляже. 3) Присоединять къ чему, связывать съ чѣмъ. Не знайшли нічого такого, щоб її до того діла в'язати. 4) — руку. Жениться, выходить замужъ.
Гнилобокий, -а, -е. Со сгнившимъ бокомъ. Груші гнилобокі.
Задрі́паний, -а, -е. Запачканый, забрызганый грязью; неряшливый. Моя хазяйка замітає мене задріпаним віником.
Мотили́ця, -ці, ж. 1) Болѣзнь: овечій вертежъ. Cм. метелиця. 2) Вощинная моль. Та й сього року мотилиці багато: котрий ні відкриєш вулій, в кожнім найдеш.
Нещасливість, -вости, ж. Неудача, горе. Нещасливость світа — збавилося літа.
Підлепливий, -а, -е. Льстивый, подлиза, подлипайло.
Похідня, -ні, ж. Перекидной мостикъ, напр. отъ берега до барки, до мельницы, и т. п.
Пропхнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. = пропхатися.
Самозречення, -ня, с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення.
Скрепиця, -ці, ж. = скрипиця 1. Взяли Донця, піймали, назад руки зв'язали, та й повели в темниці, закували в скрипиці.
