Бунчати, -чу, -чиш, гл. = брунчати.
Затовкма́чувати, -чую, -єш, гл. = затокмачувати.
Золотарь, -ря́, м.
1) Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Золотарь, золотарик, скуй мені персник. Сусіди кажуть, що нема вдома, що пішов до золотаря.
2) Насмѣшливое названіе очистителя отхожихъ мѣстъ. Ум. золота́рик.
Копия́, -пиї, ж. Пика, копье. Іде козак улицею, копиєю упірається.
Недоношениця, -ці, ж. Недоносокъ женскаго пола.
Оповідувати, -дую, -єш, гл. = оповідати. Нагодились деякі того часу, оповідаючи йому про галилейців.
Подоганяти, -ня́ю, -єш, гл. Догнать (многихъ).
Світ, -ту, м. 1) Свѣтъ, разсвѣтъ. Коли ж так перед світом — аж Важко гарчить. Ой без милого соловейка і світ не світає. Поки світ-сонця дівкою не буду. світ-зоря. Разсвѣтъ. Ой уставай, мій миленький, вже на дворі світ-зоря. на світ займатися. Свѣтать. на світ благословлятися. Разсвѣтать. Ось нічка утекла, мов стало розсвітать, мов почало на світ благословляться. 2) Свѣтъ, міръ, вселенная. Хто ж в світі знає, що Бог гадає. Ще я хочу на світі пожити. Над нашого козаченька і в світі немає. се не близький світ. Туда далеко. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися. світ за очі, за очима. Куда глаза глядять. Пішов — змандрував, бідолаха, світ за очі, — тільки й бачили. у. Іду світ за очі. — зав'язати. Лишить свободы, стѣснить. світу запобігти. Получить помощь. світом ся блукати. Бродить по міру. А не пущу тя більше світом ся блукати. світ мені піднявся. Мнѣ стало веселѣе, отраднѣе. від світа дурень. Всесвѣтный дуракъ. піти у світи, — світами. Пойти бродить по свѣту. Я йду в світи. Взяла його на плечі і понесла світами. у світах. Не дома, въ мірѣ. Я ж би тую Україну кругом облітала, я ж би свого миленького в світах пізнавала. яким світом? Какимь образомъ? Мала-м трої дітей, всі трої сі потопили нараз. Ксьондз зачав тоди питати: яким світом, що, як? Ум. світо́н, світочок, світонько. Ой уставай-же, мій миленький, — ой вже на дворі світок біленький. Пійду я по гірочці, гляну я по світочку. ні в світочку. Никогда. Щоб там посвариться з ким. як другі, то ні в світочку. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Ой горенько мені на світоньку. Г.
Стебло, -ла, с. 1) Стебель. Хоть колос похилився, стебло зелененьке. Один я на світі, — стебло серед поля. 2) Рукоятка, напр. ложки, желѣзныхъ видъ и пр. 3) Нижняя длинная часть прядильнаго гребня, вставляемая въ донце. Нижняя часть кужілки. (Cм.). 4) Стволъ пастушьей трубы (до раструба). Ум. стебельце, стебе́лечко. А в сусіда стіжок сіна, а у мене ні стебельця. Чи хміль по дорозі, чи стебелечко?
Тонкота, -ти, ж. Тонина.
