Безувір, -ра, м. 1) Невѣрный, басурманъ. 2) Злой, безсердечный человѣкъ. Cм. бузувір.
Брухо, -ха, с. Брюхо. Бодай тобі, мухо. розсілося брухо.
Величночесний, -а, -е. Высокочестный, благородно честный.
Величчя, -чя, с. 1) Величіе. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. 2) Величаніе, почетъ, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три дворі.
Віта, -ти, ж. Вѣтвь (употребл. преимущ. во мн. ч. віти). Долина глибока, а калина висока, аж на землю віти гнуться. Ум. вітонька, віточка, вітка.
Заги́б, -бу, м. Погибель.
Зажида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. зажда́ти, -ду́, -де́ш, гл. Ждать, подождать, обождать. Зажди трохи! — Мамо, мамо! яково мені зажидати? Обіцяв Бог дати, тіко казав заждати. Зажди, серце дівчино, та напій мі коня.
Калюжка, -ки, ж. Ум. отъ калюжа.
Нализа́тися, -жу́ся, -жешся, гл. Нализаться. Чим не наїсися, тим не налижешся.
Необачний, -а, -е. Безпечний, неосмотрительный.
