Блуд, -ду, м. 1) Блужданіе. блудом ходити. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. у блуд піти. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. 2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Блуд мі сі вчепив. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? 3) Родъ дѣтской игры. 4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає.
Божок, -жка, м.
1) Ум. отъ біг, бог.
2) Идолъ, кумиръ.
3) Родъ дѣтской игры.
4) — свинний. Свиной желудокъ. Cм. богун 2.
Вербиченька, вербичка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Заба́рно нар. Медлительно.
Залі́зце, -ця, с. 1) Ум. отъ залізо. 2) залі́зця каркові, лютрові. Cм. лютрові залі́́зця.
Зані́колитися, -литься, гл. безл. Сдѣлаться некогда. От ж, бач, матері заніколилось, вона й не пішла. Так заніколилось, що Боже! а він кличе на хрестини.
Захла́нний, -а, -е. прил. Жадный. Убогому мало-що бракує, а захланному всього.
Огидливий, -а, -е. = огидний.
Ростаскати Cм. ростаскувати.
Усісінько нар. Рѣшительно все.
