Відправа, -ви, ж. 1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Рудч. Ск. II. 47. Попи добилися копійки і за одправи принялись. Мкр. Г. 70. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Рудч. Ск. II. 31. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу. МВ. І. 16. 2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня». Гол. І. 104.

Забу́ртати, -таю, -єш, гл. Зарыть. Вх. Уч. 238.

Замі́стя, -тя, с. За́городье, предмѣстье. КС. 1887. VI. 485.

Літерату́рний, -а, -е. Литературный. Літературна мова. О. 1861. І. 319. Літературні твори. К. ХП. 38. Літературні робітники. К. ХП. 124.

Ма́ти II, -маю, -єш, гл. 1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. Макс. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Мет. 25. Отже матимемо зятя! Левиц. І. Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Харьк. у. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ном. № 7073. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Мет. 70. Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Мет. 244. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! ось, маєш книгу! На, возьми книгу! от тобі й маєш! Вотъ тебѣ на! матимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. Котл. Ен. І. 25. бог має. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. Левиц. І. 76. чорт-має, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ мати знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мамі, як зацвіла рожа. Грин. III. 156. 2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Ном. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. Мет. 105. А се сі воли за що маєте продати? Камен. у. Голуб голубоньку да покинути має. Мет. 78. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Черк. у. Він... зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Левиц. І. 245. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Левиц. І. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. Макс. 3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Харьк. у. Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. Камен. у. 4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. Мет. 78. А ти маєш з їм укупі робити. 5) мати за кого, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Г. Барв. 147. Мене люде за дурного мають. Г. Барв. 343. Він не має мене за матір. Н. Вол. у. він не має мене за устілку. Онъ считаетъ меня ни во что. Н. Вол. у. 6) має-бути = мабуть. Має-бути панич простив. МВ. І. 55. 7) маючи звичай. Соблюдая приличіе. 8) мати злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. Н. Вол. у. 9) мати на мислі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? Мет. 63. 10) мати на пеньку. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. Камен. у. 11) мати на о́ці. Не спускать съ глазъ. Св. Л. 70.

Обтулити Cм. обтулювати.

Переборщити Cм. переборщувати.

Перешкандибати, -ба́ю, -єш, гл. Перейти хромая.

Синеголов, -ва, м. Раст. Eryngium planum L. ЗЮЗО. І. 122.

Сріблоглав, -ву, м. Глазетъ.