Брикливий, -а, -е. 1) Лягающій.
2) Своенравный, капризный. Ти, кажуть, дівка не бриклива, але од старости сварлива. Ум. брикливенький.
Воша, -ші, ж. Вошь. Держись, як воша кожуха.
Гинути, -ну, -неш, гл. Погибать, умирать; о скотинѣ: дохнуть, пропадать, исчезать. Без гетьмана військо гине. Москаль любить жартуючи, жартуючи кине, піде в свою Московщину, а дівчина гине. Тисячами гинуть голоднії люде. Дурно тільки слова твої гинуть.
Екза́мен, -ну, м. Экзаменъ.
Огрядний, -а́, -е́ Дородный. Огрядний високий парубок. Ум. огрядне́нький. Хоч низенька, так огрядненька. Стріла нас панночка сже доросла й огрядненька собі.
Піддужувати, -жую, -єш, сов. в. піддужати, -жаю, -єш, гл. Выздоравливать, нѣсколько выздоровѣть. Тоді вже я почала піддужувати, а до того була така хвора, що і не підводилася з ліжка.
Смітний, -а, -е. Сорный, мусорный.
Татарчин, -на, -не. Принадлежащій татаркѣ.
Хверязя, -зі, ж. Ферязь. У князя хверязя, а в нас і очкур.
Червоний, -а, -е. 1) Красный. Червона калина. І червоні чоботи мулять.
2) Какъ существ. Червонецъ. Ой викинув пан Каньовський на стіл сто червоних. Ум. червоненький, червонесенький. Червоненькі черевички. Cм. червений, черлений, челлений.
