Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

косарь

Косарь, -ря́, м. 1) Косарь, косецъ. Ген нуте, косарі, ви, косарики мої. Ном. № 9998. Въ видѣ косаря представляется смерть. Над головою вже несе свою неклепаную косу касирі, непевний. Шевч. 2) Насѣк. Фалангидъ, сѣнокосъ, Phalangium opilio. Вх. Пч. І. 7. 3) Ножъ изъ обломка косы, употребляемый для бритья. Сим. 157. 4) Созвѣздіе Оріонъ. Чуб. І. 14. 5) мн. Раст. Erodium cicutarium. Вх. Пч. І. 10. Ум. косарик, косаричок. Мій синочку, мій косаричку! Мил. 213.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 290.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОСАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОСАРЬ"
Городі́льник, -ка, м. Дѣлающій плетни. Левч. 135.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Левиц. І. 64. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. Чуб. V. 383. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. К. ЧР. 411. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. МВ. ІІ. 81. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. Чуб. V. 182. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Макс. (1849), 113. Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. МВ. І. 7. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Рудч. Ск. II. 43. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Левиц. І. 61. Лихого нічого жалувати. Ном. № 3889. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Рудч. Ск. І. 13. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. МВ. ІІ. 100. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Ном. № 4618. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Чуб. V. 767. Ганна грошей не жалувала. Левиц. І. 57.
Загуса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. загу́снути, -ну, -неш, гл. Сгущаться, сгуститься. Насипала багато води, а мало борошна, та мішала, мішала, а воно не загуса. Грин. II. 164. Як загусне глина, тоді не зробиш горщика. Канев. у. На чуже пшінце горшка не підставляй, бо кипітиме, кипітиме, та й не загусне. Н. Вол. у.
Молисти́тися, -лищуся, -стишся, гл. Проситься. Він єго бив, а той так молиститься. Вх. Зн. 36.
Нава́жити, -ся. Cм. наважувати, -ся.
Перемітка, -ки, ж. 1) = кладочка. Вх. Зн. 47. Kolb. І. 38. Гол. Од. 59. 2) = нямітка. Жінки... завивають голову... білою переміткою. Шух. І. 132.
Поніб'я, -б'я, с. = піднебення. Вх. Лем. 453.
Привітиця, -ці, ж. Раст. Cuscuta monogina Wahl. ЗЮЗО. І. 120.
Прогулюватина, -ни, ж. = прогалюватина. Лохв. у.
Розм'якушити, -шу, -шиш, гл. Расплющить, раздавить. Сів та й розм'якушив квітку. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОСАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.