Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

косарь

Косарь, -ря́, м. 1) Косарь, косецъ. Ген нуте, косарі, ви, косарики мої. Ном. № 9998. Въ видѣ косаря представляется смерть. Над головою вже несе свою неклепаную косу касирі, непевний. Шевч. 2) Насѣк. Фалангидъ, сѣнокосъ, Phalangium opilio. Вх. Пч. І. 7. 3) Ножъ изъ обломка косы, употребляемый для бритья. Сим. 157. 4) Созвѣздіе Оріонъ. Чуб. І. 14. 5) мн. Раст. Erodium cicutarium. Вх. Пч. І. 10. Ум. косарик, косаричок. Мій синочку, мій косаричку! Мил. 213.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 290.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОСАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОСАРЬ"
Викакати, -каю, -єш, гл. дѣтск. Испражнить.
Дебе́лість, -лости, ж. Дебелость, плотность, толстота.
Зала́зити, -жу, -зиш, сов. в. залі́зти, -лі́зу, -зеш, гл. 1) Залѣзать, залѣзть, забираться, забраться. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Ном. № 2809. Заліз, як муха в патоку. Ном. № 1642. 2) Только несов. в. Запачкать, лазая.
Здорожи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Изнурить дорогой. Здорожив худобу. Чи воно здорожені воли, чи хорі? Камен. у.
Лабайстер, -стру, м. Алебастръ. Харьк.
Оцей, оця́, оце, мѣст. = отсе.
Підстаркуватий, -а, -е. = підстарий. Люде підстаркуваті. Г. Барв. 305.
Помити, ми́ю, -єш, гл. Помыть. Ой помила у воді, посушила на горі. Чуб. V. 435.
Скрипнути Cм. скрипіти.
Хроборь, -ря, м. Толстый нервъ листка (капусты, свеклы и пр.). МУЕ. І. 103.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОСАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.