Безпереч, нар. Безпрестанно, постоянно. Блискавка безпереч усю ніч. Я безпереч сижу дома. Лебед. у. 2) Безпрекословно. Галиц.

Верстовий, -а, -е. Верстовой. — шлях. Столбовая дорога. На верстовім шляху в полі корчма під вербою. Шевч. 455.

Вишняк, -ка, м. = вишник. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавить. Ном. № 13131. Ум. вишнячок.

Зве́чора нар. Наканунѣ вечеромъ. Хто звечора плаче, той уранці буде сміятись. Ном. № 2400.

Ма́ти II, -маю, -єш, гл. 1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. Макс. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Мет. 25. Отже матимемо зятя! Левиц. І. Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Харьк. у. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ном. № 7073. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Мет. 70. Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Мет. 244. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! ось, маєш книгу! На, возьми книгу! от тобі й маєш! Вотъ тебѣ на! матимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. Котл. Ен. І. 25. бог має. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. Левиц. І. 76. чорт-має, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ мати знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мамі, як зацвіла рожа. Грин. III. 156. 2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Ном. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. Мет. 105. А се сі воли за що маєте продати? Камен. у. Голуб голубоньку да покинути має. Мет. 78. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Черк. у. Він... зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Левиц. І. 245. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Левиц. І. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. Макс. 3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Харьк. у. Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. Камен. у. 4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. Мет. 78. А ти маєш з їм укупі робити. 5) мати за кого, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Г. Барв. 147. Мене люде за дурного мають. Г. Барв. 343. Він не має мене за матір. Н. Вол. у. він не має мене за устілку. Онъ считаетъ меня ни во что. Н. Вол. у. 6) має-бути = мабуть. Має-бути панич простив. МВ. І. 55. 7) маючи звичай. Соблюдая приличіе. 8) мати злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. Н. Вол. у. 9) мати на мислі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? Мет. 63. 10) мати на пеньку. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. Камен. у. 11) мати на о́ці. Не спускать съ глазъ. Св. Л. 70.

Повниця, -ці, ж. Полный сосудъ. Вх. Зн. 50. Ум. повни́чка, повнонька, повночка. Кропи нас, мати, водою святою непочатою, з повною повничкою доброю долечкою. Рк. Макс. Не пий, зятуню, першої повноньки. О. 1862. IV. 30. Стань, батеньку, перед мене і напийся до мене з повними повноньками з дрібнішії слізоньками. Грин. III. 513. Чарочко — повночко, як мені до тебе пристати. Чуб. V. 1105.

Подирчати, -чу, -чиш, гл. Подребезжать.

Роскочуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. роскоти́тися, -чуся, -тишся, гл. 1) Раскатываться, раскатиться. Було в мене три орішки, та всі роскотились. Чуб. V. 200. Гріш круглий — роснотиться. Ном. №9924. 2) Разбредаться, разбрестись, разойтись въ разныя стороны. Та ви ж, мої діточки, роскотилися, як горох при дорозі. Мил. 216. Вівці.... роскотилися по толоці, щипаючи.... травицю. Мир. ХРВ. 50. 3) О звукѣ: раздаваться, раздаться, разнестись. Роскотиться по небу глас потужний. К. Іов. 81. Дзвінкий регіт такий чути, що так і роскочується. МВ. ІІ. 182.

Ростічка, -ки, ж. Небольшая поперечная долина. Вх. Зн. 61.

Угноювати, -ноюю, -єш, сов. в. угноїти, -но́ю, -їш, гл. Унавоживать, унавозить.