коряк
Коряк, -ка́, м. 1) Ковшъ. Святе діло наші січові коряки! У нашому коряці утопиш иншого мізерного ляшка. Льохи, шинки з шинкарками, з винами, медами, закупили запорожці та її тнуть коряками! 2) Плата мельнику мукою за помолъ. Моє діло мірошницьке: підкрути та й сядь, а коряки бери. 3) = корець 3. Ум. корячо́к. Кожному гостю по корячку і почали частуваться і кружать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 289.
Том 2, ст. 289.