Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коса

Коса, -си́, ж. 1) Коса. От поберуть коси, та й пійдуть ніби-то косить. ЗОЮР. І. 287. Части косы: самая полоса называется полотно́, обухъ ея — прут, носокъ — писок, часть около пискуколос, конецъ острія — жало, пятка — п'я́тка, въ которой находится пупець, входящій въ ямку косовища; пятку придерживаетъ на косовищѣ желѣзное кольцо — пе́рстінь, а сверхъ того еще желѣзная заківка и деревянный пас-клин (клинъ). Шух. I. 169. 2) Коса, сплетенные волосы. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Н. п. 3) Только мн. ч. и въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ: коси. Волосы вообще. О. 1862. VIII. 49. Який він чудний: борода чорна, коси русяві. Радом. 4) Луковая плетеница, вѣнокъ, въ который вплетены луковицы. Вас. 204. 5) Селезенка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. 6) = косарь 2. Вх. Уг. 246. 7) мн. = косарь 4. Вх. Лем. 427. 8) коса богоматерина. Раст. Hypericum, numifusum. Черк. у. Ум. кіска, кісонька, кісочка, ко́ска, косонька. По тра копи дівочка, по чотирі кісочка. Маркев. 68. Що суботи ізмивала і в кісоньку заплітала. Ув. косище. В тих багатих панків такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові. Левиц. Кож. 22.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 289.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОСА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОСА"
Волосне, -ного, с. Подать, назначенная на расходы волостнаго управленія.
Гертанка, -ки, гертань, -ні, ж. Гортань. Угор.
Давні́ш нар. 1) Сравнит. ст. отъ давно́. 2) Ранѣе. На біса щук пускаєш, пане-брате? (у ставок). Усіх лящів позводиш — їх щуки заїдять.... — «Даремна річ», — сказав хазяїн, «жалкую, чом давніш не звів». Гліб. 42.
Завива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зави́тися, -в'ю́ся, -є́шся, гл. 1) Завиваться, завиться. Заплітайся, плетінь, заплітайся, завивайся труба золотая. Мет. На їм кучері завиваються. Чуб. V. 874. 2) Заворачиваться, завернуться, обматываться, обмотаться, повязываться, повязаться. Русинки там завиваються в намітки. Св. Л. 2. 3) То-же, что покрива́тися (новобрачной), а покри́тися з ким — быть обольщенной кѣмъ (о дѣвушкѣ). Желех.
Зи́чно нар. Громко, звучно. Громада зично загула. Шевч. 558.
Мульникува́тий, -а, -е. = мулкий 1. Мульникувата земля. Вх. Уг. 252.
Позализувати, -зую, -єш, гл. Зализать (во множествѣ).  
Позмагатися, -га́юся, -єшся, гл. Поспорить, поссориться. За що позмагались? — За масляні вишкварки. Ном. № 3513.
Прощава, -ви, ж. Чернь, простой народъ. Угор.
Рикало, -ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОСА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.