Віддавати, -даю, -єш сов, в. віддати, -дам, -даси,, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. віддати богові душу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. — хвалу. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. — на добридень. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. — поклін. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало.
Ґу́зий, -а, -е = Куций.
Захлюстатыся, -таюся, -єшся, гл. = захлюпатися. Забрызькався, захлюпався.
Кізонька и кізочка, -ки, ж. Ум. отъ коза.
Масля́р, -ра, м. Продавець масла.
Оскалятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. оскалитися, -люся, -лишся, гл.
1) Оскаливаться, оскалиться.
2) Смѣяться, засмѣяться. Сказано дитина: як болить, то й плаче; скоро одпустило, вже й оскаляється.
Повиїдати, -даю, -єш, гл. Съѣсть все. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали. Що варила, то все не повиїдане.
Попереживати, -вію, -єш, гл. То-же, что и пережити, но во множествѣ.
Порізати, -жу, -жеш, гл.
1) Порѣзать, обрѣзать.
2) Перерѣзать (многихъ). Найшли пуд мостом дітей порізаних.
Приулок, -лка и -лку, м. Переулокъ. Сів собі на якім там приулку.
