Джут, -та́, м. = Джгут.
Жури́ти, -рю́, -риш, гл. Печалить, озабочивать. Не лихо журить, а чужа сторінка та невдала жінка. Не журь мене, кажу, моя матінко, моя квітонько! Ти бачиш, я й сама в журбі потопаю.
Здви́гувати, -гую, -єш, гл. = здвигати. Брати тільки плечима здвигують.
Ма́мця, -ці, ж. = мамуня. Запорожець, мамцю, запорожець водив босу на морозець. Сядай, мамцю, коло мене!
Осмикувати, -ся, -кую, -ся, -єш, -ся, сов. в. осмикати, -ся, -каю, -ся, -єш, -ся, одн. в. осмикнути, -ся, -ну, -ся, -неш, -ся, гл. = обсмикувати, -ся, обсмикати, -ся, обсмикнути, -ся.
Посизіти, -зію, -єш, гл. Посизѣть. Тим часом чорна хмара посизіла і побіліла.
Приндитися, -джуся, -дишся, гл.
1) Спесивиться, важничать. Буває инший чоловік все приндиться.
2) Капризничать.
Пхатися, пхаюся, -єшся, гл.
1) Толкаться; проталкиваться, переться. Чого ти пхаєшся? Де їдять, там пхайся, де бідують, — звідти тікай.
2) Медленно итти, ѣхать. Пхався на бовкуні. В Латію з військом також пхавсь.
Рукомесник, -ка, м.
1) Ремесленникъ.
2) Мастеръ.
Чепкий, -а, -е. 1) Ловкій, аккуратный.
2) Цѣпкій. Чепкий як рябець. Ум. чепке́нький. Вона в нас чепкенька дівчина.
