Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Гу́ля, -лі, ж. 1) Дѣтск. голубь. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... 2) = Сич. 3) = Ґуля.
Загні́чувати, -чую, -єш, сов. в. загніти́ти, -чу́, -тиш, гл. Зарумянить, запечь хлѣбъ (пироги и пр.) такимъ образомъ, чтобы его корка приняла обычный ей красно-коричневый цвѣтъ, — для этого къ посаженному въ печь хлѣбу подгребаютъ горящіе угли или зажигаютъ тонкія щепки или солому. До двору, дружечки, до двору! ламайте сосонку додому, да коліть її на загніт, да загнічувать коровай. — 91. Спали соломи три крутені під челюстями, щоб загнітити, як хліб гнітять.
Заріча́нський, -а, -е. Принадлежащій зарѣчнымъ жителямъ.
Заслужени́на, -ни, ж. = заслуга 2.
Кудись нар.
1) Куда-то. Заносило його і туди кудись, де і літом, і в жнива — усе зіма.
2) Куда-нибудь. Куди ж ми підемо? Та кудись, — аби дома не сидіти.
Москвофі́льский, -а, -е. Принадлежащій москвофилу.
Опіратися, -ра́юся, -єшся сов. въ опертися, опру́ся, -решся,, гл.
1) = і. обпіратися, обіпертися. Ой перестань, чумаченьку, на пужально й опіратися.
2) Сопротивляться, оказывать, оказать сопротивленіе. Вже біді не опруся.
Сумлінність, -ности, ж. Добросовѣстность.
Укукобити, -блю, -биш, гл. = окукобити. Хата виведена була по вікна, а то я її до пуття укукобила й доповчила.
