Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загорілий

Загорі́лий, -а, -е. 1) Горячій, пылкій, вспыльчивый. 2) Фанатическій. 3) Загорѣвшійся. 4) Загорѣлый (отъ солнца).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 29.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОРІЛИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОРІЛИЙ"
Блакит, -ту, м. = блакить 2. А зорі на небі з блакиту виринають. К. Дз. 145. Блакит на небі був такий, що й написать його не можна. Щог. Сл. 69.
Верзувати, -зую, -єш, гл. Издѣваться. Испорч. коверзувати? Слово сомнительное: встрѣчено только въ одной пѣснѣ, помѣщенной въ соч. В. Шульгина: «Юго-западный край» (1864). А там стали шкури дерти, як і спершу дерли, — цілий тиждень верзувати, як і верзували. (106).
Вигоювати, -гоюю, -єш, сов. в. вигоїти, -гою, -їш, гл. 1) Залѣчивать, залѣчить (рану). Болячки на людях вигоював. Стор. II. 61.
Зогнити, -нию́, -ниєш, гл. Сгнить. Учора жив, а сьогодня зогнив. Ном. № 8262.
Обчемсати, -саю, -єш, гл. = обчимхати. Вх. Зн. 43.
Оп'яніти, -ні́ю, -єш, гл. Опьянѣть. Драг. 288.
Первінчик, -ка, м. Первый рой. Кладе бджолоньки у три лавоньки, а первінчики у чотире. Гол. II. 15. Cм. первинчики.
Посілля, -ля, с. Усадьба. Старе посілая, де жив батько, меншому братові досталось. Борз. у.
Смітюх, -ха, м. пт. = посміттюха. Вх. Пч. II. 8.
Чудняй, -няя, м. Чудакъ. Черниг. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАГОРІЛИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.