Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загоряти

Загоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. загорі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Загорать, загорѣть (отъ солнца). На те мені мати платок дала, щоб не загоряла. Грин. III. 180. Закривай личко од сонечка, чорні брови од полом'ячка, щоб твій видок не загорів, чорних брівок не посмалив. Н. п.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 29.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОРЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОРЯТИ"
Голосування, -ня, с. Голосованіе, баллотировка.
Заскі́пати гл. Встрѣчено въ безличной формѣ въ слѣд. бранномъ выраженіи: А в голові би ти заскіпало! — т. е. чтобы заболѣла тебѣ голова такъ, какъ будто бы ее кололи. Шух. І. 34. Cм. скі́пати.
Зсилати, -лаю, -єш, сов. в. зіслати, -шлю, -шлеш, гл. 1) Ниспосылать, ниспослать. Моя думка — єсть то ангел од Бога зісланий. Мл. л. сб. 137. 2). Высылать, выслать, отсылать, отослать. Стали вдову стареньку зневажати, на чуже подвірря зсилати. Мет. 347. Зослав хлопця з хати. Новомоск. у.
Книгогриз, -за, м. Презрительно: книжникъ, вѣчно возящійся съ книгами. Ти написав томів із сотню, книгогризе. К. Дз. 52.
Ло́вранок, -нку, м. Полдникъ. Угор.
Межимі́р, -ра, м. Землемѣръ. Желех.
На́долок, -лку, м. Нижняя часть платья. Желех.
Путивка, -ки, ж. Сортъ яблокъ. Ум. пути́вочка. Парис, Приямове дитятко, путивочку Венері дав. Котл. Ен. І. 6.
Тайстрина, -ни, ж. Старая, худая котомка. Шейк.
Чоп, -па, м. Рыба Lucioperca volgensis. Браун. 22.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАГОРЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.