Дворяни́н, -на, м. 1) Дворовый человѣкъ. Дізналися дворяне та панськії козаки. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. 2) Дворянинъ. На безлюдді й Хома дворянин.
Задвижа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. = задвигтіти.
Зару́ка, -ки, ж. Порука, поручительство. Паші молодії мрії знайшли в Шевченкові... заруку своєї будущини. Змовленая Марусенька... положила білу руку на заруку.
За́сов, -ва, м. Засовъ, задвижка. Ум. засове́ць. Трьома засовцями засувала (двері).
Зляшити, -шу, -шиш, гл. Ополячить.
Нівечити, -чу, -чиш, гл.
1) Портить, уничтожать, обращать въ ничто, разорять. Свою одежину нехтує, скот нівечить.
2) Мучить, издѣваться, жестоко обращаться. Дитино моя, чого ж твій тато мене нівечить? Робили глузи їм досадні, гірш нівечили, як циган.
Пищок, -щка, м. Часть чубука, которую берутъ въ ротъ.
Супора, -ри, ж. Подпорка.
Упокорюватися, -рююся, -єшся, сов. в. упоко́ритися, -рюся, -ришся, гл. Смиряться, смириться, изъявить покорность. Твій панотець впокоривсь перед нами.
Чересло, -ла, с.
1) Въ плугѣ: ножъ, рѣзецъ.
2) мн. чресла. Я тебе (ураз) вишіптую, я тебе з крижів і чересел вибіраю.
