Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загомоніти

Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. Чуб. V. 710. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. МВ. ІІ. 98. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Г. Барв. 387. Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 28.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОМОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОМОНІТИ"
Відвезти Cм. відновити.
Добродба́й, -бая, добродба́ч, -ча́, м. Стяжатель имущества.
Змочити Cм. змочувати.
Наготува́ти, -ту́ю, -єш, гл. = наготовити. Наготуй шабельку та й воюй зі мною. Чуб. V. 425.
Нестепний, -а, -е. = недотепний. Александрійск. у. Слов. Д. Эварн.
Порозсаджувати, -джую, -єш, гл. Разсадить (во множествѣ).
Приховуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. прихова́тися, -ва́юся, -єшся, гл. Запрятываться, запрятаться. Вона плакала гірко, де небудь приховавшися. МВ. ІII. 111.
Старітися, -ріюся, -єшся, гл. Стариться. Тяжко дітей годувати у безверхій хаті, а ще гірше старітися у білих палатах. Шевч. 99.
Стебка, -ки, ж. Кладовая (отапливаемая зимой). Полѣсье, Кіевск. г. Левч. 57. Ум. сте́бочка.
Шибеняк, -ка, м. = шибеник. Вх. Лем. 484.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАГОМОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.