Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загомоніти

Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. Чуб. V. 710. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. МВ. ІІ. 98. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Г. Барв. 387. Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 28.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОМОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОМОНІТИ"
Довікува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Дожить. Не довікуєш ти так віку. Хата, 165.
Дрепену́ти, -ну́, -не́ш, гл. = дременути.
Намудрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Намудрить.
Пароїк, -ка, паройок, -йка, м. Ум. отъ парій.
Перенити, -нию, -єш, гл. Изныть, истомиться. І сказати вам не знаю, що моє серце тоді перенило. Г. Барв. 127.
Писарька, -ки, ж. Жена писаря.
Побатькатися, -каюся, -єшся, гл. Стать въ отношенія отца и сына. Вони побатькались собі, Петро та Семен: Петро сказав, що буде Семенові за сина, то й послуха як батька. Новомоск. у. (Залюб.).  
Приязний, -а, -е. 1) Расположенный, дружелюбный. Ти був батькові противніщий, а до його був батько приязніший. Н. Вол. у. 2) Любезный кому. Юрий славний, Богові святому приязний. Драг. 37.
Рамінь, -меню, м. = ремінь.
Шпилити, -лю, -лиш, гл. Прикалывать булавками, шпильками. Гол. II. 634.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАГОМОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.