Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загомоніти

Загомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Заговорить. Ой цюкнув раз перший — вона зашуміла, ой цюкнув раз другий, та й загомоніла. Чуб. V. 710. А ні поспитати, а ні загомоніти до неї. МВ. ІІ. 98. Иногда употребляется въ смыслѣ: прикрикнуть, строго и съ укоромъ заговорить съ кѣмъ. Батько аж загомонів тогді на його: «Та чи довго ти гави тут ловитимеш?» Г. Барв. 387. Въ прилож. къ толпѣ, значитъ: загалдѣть. То тихо було, а то як загомоніла вся громада, — такого крику!
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 28.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОМОНІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОМОНІТИ"
Банкрутство, -ва, с. Банкротство. Желех.
Дерка́чик, -ка, м. Ум. отъ деркач.
Намі́чувати, -чую, -єш, сов. в. намі́тити, -мічу, -тиш, гл. 1) Намѣчать, намѣтить, отмѣчать, отмѣтить. 2) Замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить.
Понарікати, -ка́ю, -єш, гл. Назвать, наименовать (многихъ).
Пороспалюватися, -люємося, -єтеся, гл. То-же, что и роспали́тися, но во множествѣ.
Призорити, -рю, -риш, гл. Подстеречь, подсмотрѣть.
Скалити, -лю, -лиш, гл. 1) Занозить. Ноги собі скалить, а чоботи на кию носить. Ном. № 10230. 2) Скалить, оскаливать, обнажать. Скалить зуби, як собака. Ном. № 12639. 3) Сильно бить, разбивать въ щепки. Угор. 4) Браниться, ручаться. Угор.
Смужечка, -ки, ж. Ум. отъ смуга.
Чесатися, -шу́ся, -шешся, гл. Чесаться. Марусю, дусю, мийся, чешися. Ном. № 11261. Чешися кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, як нема з ким. Ном. № 1029.
Шпаківський, -а, -е. Относящійся къ скворцу.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАГОМОНІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.