Відрубність, -ности, ж. Отдѣльность.
Вільгість, -гости, ж. Влажность, сырость.
Го́рдо нар. Гордо, надменно. А син твій гордо на арену, псалом співаючи, ступив. Поводиться гордо. Устань, Господи, щоб злющі гордо не неслися.
Дзиґлико́вий, -а, -е. Относящійся къ стулу, табурету.
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Начастувати, -ту́ю, -єш, гл. Напоить, угостить, употчивать. Начастували мене добре.
Нівечиння, -ня, с. Порча; уничтоженіе, разореніе.
Повиводитися, -димося, -дитеся, гл.
1) Вывестись, исчезнуть. Ведмеді у нас повиводились.
2) Выйти, выклюнуться изъ яйца (во множ.). Курчата вже повиводились.
Стогорина, -ни, ж. = Острева.
Шалахва, -ви, ж. Родъ дѣтской игры.
