Громі́вка, -ки, ж. Ель, подвергшаяся громовому удару. Скрипку роблять із ялиці-громівки, то б то з такої, що в неї грім ударив.
Гружа́ти, -жаю, -єш, гл. Мѣшать, размѣшивать. Гружа́ти ма́сло. Дѣлать масло.
Ґедзу́нок, -нку, м. Искусство, умѣнье; толкъ. Треба на хитрощі, коли ґедзунку не достає. У сього малого хлопця немає ґедзунку бігти.
Запа́лювати, -люю, -єш, сов. в. запали́ти, -лю́, -лиш, гл. Зажигать, зажечь. Запалю я куль соломи, не горить — палає. Запалила свічку. — у гру́бі, у печі́. Затопить печку. Запали в печі і заткни комін. — лю́льку. Закурить трубку. Козацьтво запалило люльки.
Моро́чний, -а, -е. 1) Темный, мрачный. 2) = морочливий.
Пожалити 2, -лю, -лиш, гл. Пожалѣть. Пожаль мене, милий Боже, що я молоденька.
Прилокшити, -шу́, -ши́ш, гл. Прибить, избить. Прилокшили його добре.
Розшахвувати, -вую, -єш, гл. Расточить, промотать.
Ханський, -а, -е. Ханскій.
Шпитальний, -а, -е. Богадѣльный. — дід, баба. Старикъ, старуха, находящійся въ богадѣльнѣ.