Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зголити

Зголи́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сбрить. Перший раз, як живу на світі, довелось мені зголити вуси. Стор. І. 170. 2) Оголить, обнажить. Переносно: сдѣлать бѣднымъ, нищимъ. Та бодай же ти, корчмо,... та й у пень згоріла, та як ти ж мого сина, та як ти молодого, та навіки зголила. Грин. III. 286.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОЛИТИ"
Бережний 1, -а, -е. = бережкий. Ум. бережненький.
Висівки, -вок, ж. мн. Отруби. Дивиться, як собака на висівки. Ном. № 3399.
Відвітити Cм. відвічати.
Відгортатися, -таюся, -єшся, сов. в. відгорнутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Отгребаться, отгресться. Єсть там такий млин і дванадцять каміней, що само і мелеться, і само насипається, само відгортається і само в мішки набивається. Рудч. Ск. І. 123. 2) Отворачиваеться, отворотиться. 3) Перестать ласкаться. Пригорнулась дівчина до козака, як сонечко зійшло, а відгорнулася, як сонечко зайшло.
Відщіпати, -па́ю, -єш, сов. в. відщепнути, -ну, -неш. Отмыкать, отомкнуть дверь, запертую на крючекъ.
Голубо́чок, -чка, м. Ум. отъ голуб.
Де́ргати, -гаю, -єш, гл. Дергать.
Жовтоно́гий, -а, -е. Желтоногій. Ой не ходи ж ти до мене, жовтоногий кобче. Н. п.
Закла́дщини, -щин, ж. мн. = закладини. Канев. у. ХС. ІІІ. 39.
Титарство, -ства, с. Должность церковнаго старосты.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.