Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загоювати

Загою́вати, го́юю, -єш, сов. в. заго́їти, го́ю, -їш, гл. Залѣчивать, залѣчить, заживлять, заживить (рану). Всі його рани загоює своїм розумним словом. Г. Барв. 163. Його рука поранить і загоїть. K. Іов. 12.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 29.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОЮВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГОЮВАТИ"
Гноюватий, -а, -е. Перегнойный. Харьк.
Ді́лечко, -ка, с. Ум. отъ ді́ло.
Доганя́ти IІ, -ня́ю, -єш, гл. Укорять, находить недостатки, порицать. Горнець котлові доганяє, а обоє смільні. Ном. № 8006.
Закриши́ти Cм. закришувати.
Ломіга, -ги, ж. Большая дубина, большая палка.
М'я́вкати, -каю, -єш, м'явча́ти и м'явуча́ти, -вчу́, -чи́ш, одн. в. м'я́вкнути, -кну, -неш, гл. = нявкати, нявчати, нявкнути. Желех. Будеш м'явкав як той кіт. Грин. III. 653. Куниці кричать, м'явучать. Св. Л. 295.
Поглибати, -баю, -єш, гл. Съ трудомъ полетѣть. Е, після вашого пострілу я запримітив добре, шо одна качка ледве, ледве поглибала, та отам десь певно і впала. Брацл. у.
Понада, -ди, ж. = принада. Вх. Зн. 52.
Сурмовий, -а, -е. Трубный. сурмова́ сопілка. Боевая труба. Козацькі коні голосно заржали, заголосили сурмові сопілки. К. МБ. II. 139.
Сухендувати, -ду́ю, -єш, гл. Шутливо то-же, что и секундувати. Фр. Пр. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАГОЮВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.