Вистрелювати, -люю, -єш, сов. в. вистрелити, -лю, -лиш, гл. Выстрѣливать, выстрѣлить. Той стрілець вистрелив, убив вовка.
День, -дня, м. 1) День. Бодай ти не знав, що сьогодня за день. Ввесь день весело прогуляли і п'яні спати полягали. Дасть Бог день, дасть і пожиток. Вели́к-день. Свѣтлое Воскресенье. День від дня, день крізь день, день при дне́ві (дні). Изо дня въ день. День від дня робили на пана. Сидить даремне день при дневі. День при дні сварки. День при дні, день при дні робимо. Сими́ дня́ми, тими́ дня́ми. Въ эти дни, въ тѣ дни. Сталося тими днями.День-годи́на, із день-годи́ни. Съ нѣкотораго времени? Як із день години спинилися великі войни на Україні. День за день, день поза день. День за днемъ. День по за день, та й провелося аж до осени. День у день, по всяк день. Ежедневно. До́ дня. До разсвѣта, предъ разсвѣтомъ. До дня приходив до мене, щоб їхати. На день до́брий, на добри́день дава́ти. Желать добраго дня. На добридень, серденько. Боже помагай і день вам добрий. Одного́ дня. Разъ; въ одинъ изъ дней. Одного теплого дня в неділю Санько та Яків сиділи собі на призьбі. По всяк день. Постоянно, всегда. Свекрушини й плахти, і очіпки, і намиста одвічають по всяк день! Що-дня́. Каждый день, ежедневно. Буде ж твоя, молода дівчино, що-дня спина бита. Че́рез цілі́сінький день. Впродолженіе цѣлаго дня. Окроме сухого хліба через цілісінький день нічого не побачить. День-де́нички. Каждый день, рѣшительно каждый день. Я сама день-денички як голубка гуду. Що в Бо́га день. Ежедневно. Що в Бога день усе голову їсть. 2) Сутки. Три дні заходу, а день празнику. Блудили хлоп'ята, блудили, сім день да по запічку, а чотирі да по припічку. 3) Дни, время жизни. Мої дні ісписуйте, мої страсті дочитуйте. 4) Мѣра поверхности, содержитъ около 1600 кв. саж., подраздѣляется на упруги (Cм.). Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя, і поля день п'ять. Ум. Деньо́к. Еней наш плив хоч дуже прудко, та. вже ж він плавав не деньок. Ой прибав, Боже, ночі на мої карі очі. Упороть, Боже, денька, щоб очі одпочили. На деньки́. Поденно.
Зіпсува́ти, -сую́, -є́ш, гл. Испортить. Я ті шкури не зіпсую, свою пайку відбатую. Cм. запсувати, зопсувати.
Маха́ти, -ха́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] махну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Махать, махнуть. Він ішов позад їх до клуні, тихо махаючи батогом. Ой як зійшов серед моря та й став потопати, червоною хустиною на берег махати. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Летить орел через море, крилечками маше. Мечем махнув. 2) Быстро бѣжать, побѣжать, ѣхать, поѣхать, плыть, поплыть, мчаться, помчаться, отправиться. Треба кобилу запрягати та на село махати. Махай додому, бравий мій козаче! А тоді за греблю оп'ять човнами махають. А як же пан Шрам махне за Дніпро? Про диво сеє як почули, то люде зараз в степ махнули. І в ростич хто куди махнули. За море махнули.
Насіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. насікти, -січу, -че́ш, гл. 1) Насѣкать, насѣчь, нарубливать, нарубить мелко. Кабанові кропиви насікла. Уже б та молодичка насікла — нарубала, — т. е. много и скоро говоритъ. 2) Только несов. в. Обвинять. На мене тим насікають, що був раз під судом, ну через те і кажуть, а я не брав їхньої скотина. ( )
Позалагоджувати, -джую, -єш, гл.
1) Починить (во множествѣ).
2) Уладить (во множествѣ).
Построїтися, -роюся, -їшся, гл. Построиться. Построївсь такий дом, що ну!
Прищуватий, -а, -е. Прыщеватый. Сало прищувате.
Себе мѣст. Себя. Мені й себе й тебе жалко. Ганна була невеличка з себе. Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати.
Церква, -ви, ж. Церковь. Козацька церква невеличка стоїть з похиленим хрестом. Ум. церківка, церківця, це́рквочка, церковочка. В церківку ввійшла. На горбочку притулилась убогенька церківця.
