Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загреба

Загре́ба, -би 1) Загребаніе; мѣсто, гдѣ что-либо загреблено, закопано. Знає він кошечу загребу. Ном. № 13776. 2) Родъ хлѣба (коржа́), который при печеніи загребается въ горящіе угли. Притомилися од далекої дороги й посідали під лісом одпочити та тим часом і загребу спекти, щоб сили підкрепити. Замісили кісто, зробили з того кіста коржа й загребли його пектись у те огнище. Грин. IІ. 182. Поставили нам знатну вечерю: тетерю з загребами... (Такі коржі, що печуть їх, загрібаючи у жар: од того й загребами звуться). Стор. II. 16. У Милорадовича: свадебный длинный хлѣбъ. Мил. 121. 3) Жадный человѣкъ. Забере усе бісів загреба.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 30.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГРЕБА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАГРЕБА"
Докача́ти Cм. докачувати.
Засе́лювати, -люю, -єш и заселя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. засели́ти, -лю́, -лиш, гл. Заселять, заселить. Аф.
Злиняти, -ня́ю, -єш, гл. Слинять, полинять. Біле личко, чорні брови повік не злиняють. Чуб. V. 19.
Ма́тиця, -ці, ж. 1) Матка, Uterus. 2) Дикая свинья. Вх. Пч. II. 7. 3) Пчела-матка. Вх. Уг. 251. 4) Claviceps purpurea (Sclerotium). Вх. Лем. 434. 5) Втулка въ мельничномъ колесѣ.
Оморочувати, -чую, -єш, сов. в. оморо́чити, -чу, -чиш, гл. = обморочувати, обморочити.
Покурити, -рю́, -риш, гл. 1) Покадить. 2) Покурить. От він полежав трохи, покурив люльки. Рудч. Ск. II. 179. 3) не покуриш. Не удастся тебѣ. Мабуть не на таких наскочив, не покурить. Рудч. Ск. І. 75.
Поліпшити Cм. поліпшувати.
Уповідати, -даю, -єш, сов. в. уповісти, -вім, -віси, гл. Разсказывать, разсказать. Уповіж мені ти, поневільний шлюбе, що із тебе за неславонька буде. Гол. І. 203. Зінич застрілив молодого, уповідають. Федьк.
Урожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. уродитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Родиться. Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Ном. № 6150. Який вродивсь, таким і вмерти. Ном. № 3209. 2) Урожаться, уродиться. Там вони врожаються і цвітуть. О. 1862. VIII. 16. Вродилось просо таке славне. Рудч. Ск. II. 136. Та вродиться та льониченько. Мет. 34. Впори мілко, посій рідко, уродиться дідько. Посл. де не посі́й, то вро́диться. Вездѣ онъ, во все вмѣшается. Ном. № 2787. 3) Появиться сразу, неожиданно появиться. Поки півні заспівали, — вже вродилась криниця. Рудч. Ск. II. 119. Він так і вродивсь перед моїми очима. МВ. (О. 1862. III. 61).
Шибонути, -ну, -неш, гл. Съ силой бросить, ударить. Останні слова гострим ножем шибонули в саме серце Чіпці. Мир. ХРВ. 405.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАГРЕБА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.