Би сокращ. б. 1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Дурним би назвали, од себе прогнали. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте. 2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали.
Ґайдува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Играть на волынкѣ.
Златогла́вий, -а, -е. = злотоглавий. Кармазин златоглавий гаптуванням шитий.
Остинки, -ків, м. Истоптанные постолы. Ум. ости́ночки.
Переливки, -вок, ж. мн. Употребл. съ отрицаніемъ въ значеніи: не шутки, не пустяки. Наші бачать, що не переливки, страшно! От царівна бачить, що не переливки, кличе до себе своїх князів.
Погуркати, -каю, -єш, гл. Погремѣть, погромыхать, постучать.
Польща, -щі, ж. Польша. Не за вас се діялось, — давно колись, як панувала на Вкраїні в-двійзі Польща і Московщина.
Пуринати, -на́ю, -єш, сов. в. пурну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Нырять, нырнуть. Пусти ж мене, мати, на річку купатись, буду плавать, пуринати, доленьки шукати. Діточки ( = утята) пурнуть. Cм. пірнати.
Сирітка, -ки, ж.
1) Ум. отъ сирота.
2) Раст. Bellis perennis.
Слинити, -ню, -ниш, гл.
1) Слюнить. Пряжу слиню.
2) Переносно: плакать. Іди утрись і більш не слинь. Чи ж не сором тобі, пане сотнику, хлипати, мов стара боба, — тільки що храбрився, а теперечки й слиниш.
