Віршник, -ка, м. Стихотворецъ. Латинський віршник.
Наси́льно, нар. Насильно. Насильно колодязь копать — води не пить.
Перепрягати, -га́ю, -єш, сов. в. перепрягти, -жу, -же́ш, гл. Перепрягать, перепрячь.
Песиголовець, -вця, м. Сказочный человѣкъ съ однимъ глазомъ во лбу, поѣдающій людей. Піймали його песиголовці (тії, що людей їдять), годують на сало. Колись на світі було так, що багато було, кажуть, людоїдів або песиголовців. У їх не так, як у нас двоє очей, а в їх було одно здорове-здорове, більше у вола, і то серед лоба. Бранное слово.
Стугенька нар. Ум. отъ стуга.
Сурма, -ми, ж. Труба (музык. инструм.). А всі дзвони задзвонили, а всі сурми засурмили, як Серпягу молодого та у Каневі положили. Дума. Ум. суремка, сурмонька, сурмочка. Козаки стояли, на суремки гарно грали. Голос як сурмонька, т але ж чортова думонька.
Тонкота, -ти, ж. Тонина.
Урльоп, -пу, м. Отпускъ. Жовнір траву косить, пана капитана на урльоп ся просить.
Харцизство, -ва, с. Грабежъ, разбой. Чума, война, харцизство, голод.
Шарпонути, -ну, -неш, гл. Рвануть, дернуть съ силой.
