Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відучити

Відучити, -ся. Cм. відучувати, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 232.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДУЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДУЧИТИ"
Бизувати, -вую, -єш, гл. = бізувати. Вх. Зн. 3.
Воздяно нар. Прохладно. Та й жара ж яка! — Нічого, як доїдемо до Полтави, буде воздяніш. Спустимось до річки, а коло річки завжде буває трохи воздяно Гадяч. у.
Жабини, -бин, ж. мн. = жаберина. Вх. Лем. 413.
Замішани́на, -ни, ж. Замѣшательство.
Масля́ночка, -ки, ж. Ум. отъ маслянка.
Передсмертний, -а, -е. Предсмертный. Передсмертні муки. Левиц. Пов. 81.
Підглухий, -а, -е. Глуховатый. Підглухим і німим здавався. Мкр. Г. 10.
Скомина, -ни, ж. Оскомина. Угор.
Хирячка, -ки, ж. Болѣзнь. Хирячка напала Катрю, треба лічити. Полт.
Ціпов'яз, -за, м. 1) Дѣлающій цѣпы. 2) Переносно: мужикъ-земледѣлецъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДУЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.