Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відучити

Відучити, -ся. Cм. відучувати, -ся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 232.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДУЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДУЧИТИ"
Бліхарь, -ря, м. Бѣлильщикъ (полотна). Вх. Лем. 392.
Їднак нар. = однак. Я їднак приїхав. Чуб. V. 137.
Ковалисько, -ка, м. Ув. отъ коваль. У коваля того був старий батько... От ковалисько посилав... по свого батька. Чуб. І. 155.
Ораниця, -ці, ж. Вспаханное поле. Попід тоті ораниці студені криниці. Гол. IV. 489.
Партолити, -лю, -лиш, гл. Дѣлать не особенно тщательно, почти то-же, что и партачити.
Помовити, -влю, -виш, гл. Поговорить.
Прихорний, -а, -е. Нарядный. Городницк. у.
Прокадити, -джу, -диш, гл. Покадить. Чуб. V. 797.
Рідота, -ти, ж. Жижица. Константиног. у.
Сповна нар. 1) Вполнѣ. 2) не спо́вна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Його жінка не сповна розуму. Рудч. Ск. І. 187.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДУЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.