Голиця, -ці, ж. Чистое поле, прочищенное отъ деревьевъ мѣсто. Іде дощик на голиці.
2) Кожа, съ которой облѣзъ, оборванъ мѣхъ.
3) = гонишна сітка.
Довгоши́їй, -шия, -шиє Длинношеій.
Квашка, -ки, ж. Ум. отъ кваша.
Лісови́к, -ка, м. 1) Житель лѣсовъ. Може він поїхав до казаків-лісовиків. 2) Лѣсникъ, лѣсной сторожъ. Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову заняв? вона не була в шкоді. 3) Лѣшій.
Накри́кувати, -кую, -єш, сов. в. накри́кнути, -кну, -неш, гл. Дѣлать, сдѣлать удареніе на словѣ, выкрикивать, выкрикнуть слово. — Час їхати! — Та вона ж голодна, серце... Дивись, як змерзла! — Я змерзла, я, я! — та так уже на те я накрикує.
Оправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. оправити, -влю, -виш, гл.
1) Оправлять, оправить, обдѣлывать, обдѣлать. Я її оправив під скло... і висить у мене в світлиці.
2) Приводить, привести въ порядокъ, починять, починить. Збери всі човни, що остались, і гарно зараз їх оправ.
Панщина, -ни, ж.
1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш.
2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини.
3) Съ удар. на слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Ум. панщинонька. Утікала панщинонька із нашого краю.
Подесенщина, -ни, ж. Мѣстность, страна надъ Десной.
Тримання, -ня, с. Держаніе.
Чоловічий, -а, -е. 1) Человѣческій, человѣчій. Хиба твій вік такий, як чоловічий. 2) Мужской, мужескій, принадлежащій, свойственный женатому мужчинѣ. Ой нате вам, парубочки, парубоцтво моє, а я вже пійду в чоловічу раду. Чоловічі голови без шапок чорніли, наче недавно пооране поле. Це молитва чоловіча, бо її читають, як поміра чоловік, а як жінка, то читається в їх друга.
