Висвистувати, -тую, -єш, сов. в. висвистати, -щу, -стиш, гл.
1) Только несов. в. Насвистывать, свистать. Раз-у-раз насвистував вівчарик. Витяг з-за пояса сопілку, висвистує, яті зна.
2) Вызывать, вызвать кого свистомъ. Писаренко грає в дубову сопілку, висвистав, вигукав у Самсона дівку.
Відспівати Cм. відспівувати.
Грузи́ло, -ла, с. Шесть съ желѣзной скобой, которымъ рыболовы придерживаютъ края сѣти у дна (при вытягиваніи).
На́бгом нар. Биткомъ. Набгали мішок конопель набгом.
Одвукінь нар. На двухъ лошадяхъ — поперемѣнно то на одной, то на другой. летів одвукінь з Низу день і ніч.
Перія, -рії́, ж. Рядъ, линія домовъ вдоль улицы. Оцією вулицею підете, то по правій пери його хата. В кінці цієї перії третя хата його від краю. Осажу його (село) в три перії: перша перія старими людьми, друга перія із парубками.
Посвячіння, -ня, с. Освященіе. Це порося на посвячіння.
Потішувати, -шую, -єш, гл. = потішати. Була вона вродливов паннов, мудро ученов, завше тама потішувала.
Роспукати, каю, -єш, сов. в. роспукнути, -ну, -неш, гл.
1) Разрываться, разорваться, лопнуть, треснуть. Роспукає серце, каменіють груди.
2) Расцвѣтать, расцвѣсть, распускаться, распуститься. Подивлюся на калину, вона роспукає.
Рунка, -ки, ж. Въ деревянной курительной трубкѣ: металлическій полый ци — линдрикъ, въ который вкладывается табакъ.
