Викрашати, -шаю, -єш, сов. в. викрасити, -шу, -сиш, гл. 1) — себе. Рисоваться, порисоваться, похвастать. Їде (поштарь) і свистить: купив за п'ятака свистик і свистить — хотів себе викрасити, що, бач, і він свистить. 2) Только сов. в. = ви́валашати. Корназ не викрашений.
Ганьбливий, -а, -е. 1) = ганебний.
2) Стыдливый.
Ґруля́нка, -ки, ж. Стебли и листья картофеля.
Заму́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. заму́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Заноситься, быть занесеннымъ иломъ. 2) Только сов. в. Замѣшаться, замяться.
Зацупі́ти, -пі́ю, -єш, гл. Одеревенѣть, лишиться гибкости. Від холоду пальці зацупіли.
Козиряти, -ря́ю, -єш, гл.
1) Ходить съ козыря (при игрѣ въ карты).
2) Храбриться, козырять. Одначе як не козиряв, утратив силу над собою.
Масти́ло, -ла, с. 1) Кисть для смазки. І сокира, і мастило, що від воза ся лишило. 2) Мазь; масло. Піддайте ще трохи до вареників мастила.
Наві́са, -си, ж. Свѣсившійся съ деревьевъ и пр. снѣгъ. Cм. наві́сочка.
Погрозити Cм. погрожати.
Поперечка, -ки, ж.
1) Деревянная дощечка, прибитая въ саняхъ спереди, соединяющая одинъ стяголь съ другимъ.
2) У ткачей: поперечная доска въ сновальницѣ.
3) Перемычка у оконной рамы, поперечная планка.
