Гряни́читися, -чуся, -чишся, гл. Размежевываться, дѣлать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: «сюди гряниця!» а той каже: «сюди!» Скажи, де світ гряничиться не тьмою?
Доті́суватися, -суюся, -єшся, сов. в. дотеса́тися, тешу́ся, -шешся, гл. Дотесываться, дотесаться.
Загі́н, го́ну, м. 1) Загонъ, пашенная полоса. 2) Отрядъ. А козаки тим часом гунули з України повагом, свої загони до купи скликаючи. 3) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ вода течетъ тихо. Ум. загіне́ць, загоночок. Добрий жнець не питається, чи широкий загінець.
Зятенько, -ка и зя́течок, -чка, м. Ум. отъ зять.
Нерівня, -ні, об. Не пара; неровня. Зв'яже руку з Опанасом, хоч йому й нерівня.
Обосоніж нар. = босоніж. Цілу зіму проходять обосоніж і онучон не знають.
Острах, -ху, м. Боязнь, страхъ, ужасъ. Острах молодих трясе. Усю ніченьку ні на волос не заснули, — такий острах узяв.
Попекти, -печу́ , -че́ш, гл.
1) Попечь, испечь, изжарить.
2) Обжечь.
3) Пожалить, ужалить (крапивой) (во множествѣ). Ускочила у кропиву та й ніженьки попекла.
Розбійниченько, -ка, розбійничок, -чка, м. Ум. отъ розбійник.
Цуцу! меж. Призывъ для собакъ. Цуцу, босий, не толоч проса. Иногда, какъ бранное, и для людей. Цуцу, скажені! схаменіться.
