Вибіратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. ви́братися, -беруся, -решся, гл. 1) Собираться, собраться (въ дорогу), выѣзжать, выѣхать, выбраться, отправиться. Вибірається, як за море стріляти. Не мила й гостина, коли з дому з сваркою вибірається. На превелику силу вибрались із Київа. Треба нам зарання вибраться, щоб ще загоді доплить до Капулівки. 2) Взбираться, взобраться, взлѣзть. Вибрався на уступ. Вибравшись на середину сухого гілля, примостився як раз над кобзою. 3) Выходить, выйти, случаться, случиться, попадаться, попасться, найтися. Господи, що за красива дівчина з неї вибралася. Як вибереться літом день гарячий, душний, то й згадаю собі те прощання наше. Як тільки було вибереться у його слободна година.
Випікатися, -каюся, -єшся, сов. в. випектися, -чуся, -чешся, гл.
1) Выпекаться, выпечься. І хліб у печі випікається, і Василь під вікном озивається.
2) Выжигаться, выжечься.
Звірю́ка, -ки, ж. Большой звѣрь. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). Синє море, звірюкою то стогне, то виє. Ум. звірю́чка.
Змоклий, -а, -е. Промокшій.
Недобачити, -чу, -чиш, гл.
1) Не досмотрѣть.
2) Не замѣтить.
Поперевалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и перевалити, но во множествѣ.
Починати, -на́ю, -єш, сов. в. почати, -чну, -не́ш, гл.
1) Начинать, начать. Я не знаю, що мені робити, що мені почати. Тогді козаки як діти не гаразд починали, по дві штуки гармат набірали.
2) = починатися.
Уподоба, -би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. до вподоби бути, припадати. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. в уподо́бі бути. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. з уподобою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. Ум. уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька.
Хортунити, -нить, гл. безл. Счастливиться. Хортунило йому, — чоловік і піджився. Не хортунить нашому Іванові.
Черет, -ту, м. = очерет. Ой там моя хатонька край води з високого дерева — лободи. А ще к тому (сінечки) приплету з високого дерева черету.
