Доткли́вий, -а, -е. 1) Рѣзкій, говорящій колкости, обидныя вещи. Усе робила і слухалась як матір рідну (свекруху); дотклива вона була, да що, — думаю, — мені з їм жить, а не з нею. 2) Колкій, рѣзкій, обидный (о словахъ).
Дряпани́на, -ни, ж. 1) Царапанье. Говорится преимущественно о плохомъ писаньѣ. 2) Грабежъ. Черкеси.... йдуть скоріше на дряпанину.
Зві́ку нар. Съ отриц. не при глаголѣ. Никогда. Зроду-звіку козак не був і не буде катом.
Кумонька, кумочка, -ки, ж. Ум. отъ кума.
Ле́дінь, -ня, м. = леґінь. Узяв ледінь стару бабу, кайтеся, хрестяне! Ой любили два ледіні єдну молодицю. Ум. ледіник. Порубали ледіника у чужої жінки. Поставайте, ледіники, до танцю, до танцю.
Мишачо́к, -чка, м. 1) Ум. отъ мишак. 2) Зоол. = мишокрілик.
Поперепаскуджувати, -джую, -єш, гл. Изгадить (во множествѣ).
Порохня, -ні́, ж. Труха, сгнившее дерево. Такий старий, що й порохня сиплеться, (Комора) похилилась і порохнею взялась.
Роскувакатися, -каюся, -єшся, гл. Расплакаться (о дѣтяхъ).
Шовковина, -ни, ж. Шелковая нитка. Бродінь їй ув уха червону шовковину.
