До́ня, -ні, ж. ласк. Дочь. Не стій, доню, з нелюбим, не дай ручки стискати. Чуб. ІІІ. 36. Іди, доню! каже мати, не вік дівувати! Шевч. 14. Ум. до́нька, до́ненька, до́нечка. У сусіда доньок сім, та й є доля всім, — у мене єдна, та й тій долі нема. Ном. № 1738. Доненько моя, рідная моя! Мет. Там тобі.... добре буде, як тій донечці у матінки. Мет. 301.

Запрелю́тий, -а, -е. Очень злой. Вх. Зн. 34.

Коноплястий, -а, -е. Покрытый веснушками. Чорти мабудь гречку сіяли на пиці — такий коноплястий з себе. Волч. у.

Наклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. накла́сти, -ладу́, -де́ш, гл. 1) Накладывать, налагать, наложить. Ярмо накладає, воли запрягає. Н. п. На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку. Грин. III. 650. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Ном. № 5707. 2) Возлагать, возложить. Батюшка їм (молодим) накладає на голови вінці. Грин. III. 516. 3) шапку накладати. Надѣвать шапку. КС. 1883. XI. 500. 4) При мазаньи земляного пола въ сельскихъ хатахъ: заполнять, заполнить глиной выбившіяся углубленныя мѣста. Сим. 130. 5) Только несов. в. Дѣйствовать за одно, имѣть сношенія. Буде з ляхами, мостивими панами, накладати. Мет. 397. Злі люде, накладаючи з нечистою силою, можуть уставати з домовини. Левиц. І. Ворожка з бісом накладає. Ном. № 232. 6) Жертвовать, пожертвовать. На церкви святії нічого не накладав. Голов. III. 262. 7) — головою (только съ сов. в.). Сложить голову. Бодай ти своєю головою наклала. Левиц. І. Через тії коні воронії наклав козак головою. Грин. III. 281. 8) накласти дядька. Парепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. — Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у.

Невгамонність, -ности, ж. Безпокойство, неугомонность.  

Попідмивати, -ва́ю, -єш, гл. Подмыть (во множествѣ). Ти ж візьми води в відро та попідмивай корови, а тоді й доїтимеш. Харьк. у.

Поцвірінькати, -каю, -єш, гл. Почирикать.

Ремісник, -ка, м. У ткачей: снарядъ. посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — лаби, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — веретено, на которомъ толстое деревянное маховое колесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ ремінець (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць. Шух. І. 257.

Рядок, -дка, м. 1) Ум. отъ ряд. Сідають дівчата рядком на приспі. Чуб. III. 100. 2) Строка въ книгѣ. Ум. рядочок. Пливуть качки в два рядочки. Мет. 56.  

Хуртуна, -ни, ж. = хуртовина. Скотарі мали собі од вітру й хуртуни халабуди, окутані повстьми. Стор. II. 182.