Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відходити 1

Відходити 1, -джу, -диш, сов. в. відійти, -дійду, -деш, гл. 1) Отходить, отойти; уходить, уйти. Відійшли козаченьки від села за милю. Мет. 26. Треба одійти од ями, щоб гаразд її перескочити. Ном. № 13752. Було бо багато, що приходили і відходили. Єв. Мр. VI. 31. Незабаром молодий з своїми одходить до себе на обід. О. 1862. IV. 30. 2) Умирать, умереть, отходить, отойти. Твоя душечка одійшла з його поглядом. Г. Барв. 125. Также и о животныхъ: Корова заслабла та через чотирі дні й одійшла. Рк. Левиц. 3) Кончаться, кончиться. Покіль воду принесла, то й вечеря одійшла. Чуб. ІІІ. 156. Косовиця ше не одійшла. Мнж. 120. Поки одправа в церкві одійде. О. 1862. IX. 67. 4) Поправляться, поправиться, оживать, ожить. Чує Марина, що вона оживає, молодіє, одходить. Левиц. І. 67. Дуб усох, та відходить од коріня. Кіевск. у. 5) Приходить, прійти въ чувство. Поблідши, ніби неживая, упала дівка на рундук. Хоч одійшла вона, та знова зомкнула очі. Греб. 319. 6) Переставать, перестать сердиться. Иноді траплялось, що він її дуже налає..., дак послі, як одійде, пестить було її всяк. Г. Барв. 107. Также відійти від серця. Я такий, паничу, хоч який сердитий, то зараз одійду від серця свого. Харьк. 7) — кого. Бросать, бросить, покидать, покинуть кого. Спи, дитятко! Колишу тя, як мі заснеш, одійду тя, поставлю тя під липками, сама піду з козаками. — Не одходи мене, мати! хто ж мя буде колисати? Гол. ІІІ. 459.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 233.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДХОДИТИ 1"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДХОДИТИ 1"
Білогривець, -вця, м. 1) Конь съ бѣлой гривой. 2) Птица Turdus torquatus, дроздъ ошейниковый. Вх. Пч. II. 15.
Вислуга, -ги, ж. 1) Служба. А до того іще спороли батогами, а за вислугу палюгами. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). 2) Прослуженное время. Там козак по риночку ходить, у гетьмана вислуги ся просить: пусти мене, мій пане, додому. Гол. І. 109. 3) Заслуженное, заработокъ за службу. Ум. ви́служенька. На тім короваю три яблучка з раю: то ж тобі, Марусенько, вірна твоя вислуженька, що ти собі вислужила у милого Бога. Рк. Макс.
Дурни́й, -а, -е. 1) Глупый. Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Чуб. ІІІ. 146. Хто дурнішний — чи пани, чи прості люде? — Пани сами по собі дурні, а ми сами сами по собі. Ном. № 13473. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Посл. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. Чуб. V. 7. дурни́й ро́зум. Глупость; глупая голова. Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить. Шевч. Ти, козаче молоденький, дурний розум у тобі. Мет. 15. з дурно́го ро́зуму. По глупости. дурне́ бала́ка. Глупости говорить. Зміев. у. дурне́ ко́лесо. Весенняя игра. Маркев. по дурно́му. Напрасно. 2) Бѣшеный (о собакѣ). Грин. ІІ. 20. Дурна собака наших собак покачала. Харьк. у. Ум. дурене́нький, дурне́сенький. Раденький, що дурненький. Ном.
Забанду́ритися, -рюся, -ришся, гл. = загутатися. Вх. Уг. 238.
Зани́кнути, -кну, -неш, гл. Заглянуть, зайти, посмотрѣть. Він уже туди заникнув, у ліс, так і знає, хто там. Черниг. у.
Намага́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Стремиться къ чему-либо, порываться. Через гору високую вітрець шмагає. Гол. IV. 460. 2) Одолѣвать. Сидить Маруся край оконечка, сон її намагає. МУЕ. III. 132.
Поприлягати, -гаємо, -єте, гл. То-же, что и прилягти, но во множествѣ. Під їми коні поприпадали, золоті гриви поприлягали. АД. І. 28.
Почепурніти, -ні́ю, -єш, гл. Похорошѣть.
Утиснути, -ся. Cм. утискати, -ся.
Хрипко нар. Хрипло. Левиц. І. 119. Хрипко йде сопілка. Кіевск. у. Ум. хрипкенько.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДХОДИТИ 1.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.