Жалли́вий, -а, -е. = жалкий 1. Ой ти, кропивко жалливая, у мене свекруха журливая.
Забро́да, -ди, об. 1) = задріпа. 2) Бродяга. Та він у нас заброда: усе десь блука — чи на роботі де, чи й так, — хто його зна й де він.
Збро́їти, -ро́ю, -їш, гл. Вооружать.
Лома́к, -ка, м. пт. крапивникъ, Trogloditus parvulus. Ум. ломачо́к.
Ниніка нар. = нині.
Посіяти, -сію, -єш, гл.
1) Посѣять. Посіяв я пшениченьку рідко. Ой посію на горі пшеницю, під горою овес.
2) Насмѣшливо: потерять. С-під очей у мене хто хоч бери, я не бороню, і своє усе посію.
Почислити, -лю, -лиш, гл. Посчитать. Пан почислив і питає: кілько тобі плугів ше дати?
Приблагати, -га́ю, -єш, гл. Пріобрѣсть, съ трудомъ нажить. Бач, яка вона — пробі, дай їй і свитину, і кожух, і коровку, — усе, що я своїй рідній дитині приблагала.
Просточка, -ки, ж. Ласкательно: простолюдинка, простая женщина. Я ж не царюівна, не королюівна, я ж так просточка, батькова дочка.
Шпалера, -ри, ж. Кусокъ обой. Та кімната була обклеїна такими самими шпалерами, які були в її почивальні. Ум. шпалерна.
