Андара́к, -ка, м. Родъ юбки у полѣсскихъ женщинъ изъ полосатой шерстяной матеріи.
Верховина, -ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. могила-верховина. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Ум. верховинка.
Ґарґа́чки, -чок, ж. мн. Крыжовникъ. Cм. Аґрус.
Жовтя́к, -ка, м. 1) Перезрѣлый огурецъ. Огірки жовтяки — збірайтеся парубки. Огірочки зелененькі — збірайтеся молоденькі. Ум. жовтя́нок. Ув. жовтячи́ще. 2) Человѣческое испражненіе.
Жоломі́йка, -ки, ж. Ум. отъ жоломія.
Зморхтися, -нуся, -нешся, гл. Сморщиться.
Куделечка, -ки, ж. Ум. отъ куделя.
Обарятися, -ря́юся, -єшся, гл. = обаряти. Ой іди ж ти, мій миленький, та не обаряйся.
Повідщипувати, -пую, -єш, гл. Отщипнуть (во множествѣ). Не забудь же, поодщипуй довгі корінці в росаді, а то капуста дратиметься вгору.
Потирати, -ра́ю, -єш, сов. в. потерти, -тру, -тре́ш, гл.
1) Тереть, потирать, потереть. Ученики його їли колосся, потерши в руках. Чи не висять рушнички нам потерти ручки? Не лучче б нам з ляхами... мирно пробувати, аніж пійти лугів потирати, своїм тілом комарів годувати. потирати руни об ко́го. Помыкать кѣмъ. Досталося ледачому руки потирати. Барили воду з нас ледачі дуки і потирали об козацтво руки.
2) Разбить. Буком узяв, потер горці до жука.