Випуст, -ту, м. Мѣсто возлѣ села, куда выпускаютъ скотъ. У самбурців великий випуст, а у нас ніде скотині попастись, як не на толоці.
Зблуди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Заблудиться, сбиться съ дороги. Широкая доріженька, коли б не зблудити. 2) Ошибиться. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш.
Змішати, -ся. Cм. змішувати, -ся.
Комора, -ри и комо́ря, -рі, ж. 1) Амбаръ, кладовая. Виніс із комори казан. ...Заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Служить также для ночевки взрослой дочери или женатому сыну. Ти в коморі, я на дворі, — вийди, серце, злічим зорі. 2) Лавка. Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. 3) Таможня. 4) Cм. ритки. Ум. комірка, коміронька, комірочка. Ой в мене коморонька новая, в тій коморонці постілонька тісовая. Да мати гуляти да не пускала, да й у комірочку да й зачиняла. Крамарю, крамарочку, одчиняй комірочку та сип перець та канаперець.
Обкидати I, -да́ю, -єш, сов. в. обкидати, -даю, -єш, гл.
1) Обкидывать, обкидать.
2) Забрасывать забросать. Обкидали мене болотом.
3) Обметывать, обметать. Обкидай комір заполоччу.
Оце нар. = отсе. Оце твої діти.
Очередити, -джу, -диш, гл. Остепенить, удержать. Оже не очередиш (сина), що хоч йому роби, а не очередиш.
Погній, -ною, м. Сильно унавоженная земля.
Причапрячити, -чу, -чиш, гл. Привести въ порядокъ. Нужа напала дитину, то я її причапрячила — обстригла та прибрала.
Училяпитися, -плюся, -пишся, гл. Взяться настойчиво; зарядить. Ото, вчиляпився до шег роботи — нема йому й перестання. Добре учеляпився дощ, нема йому перестання.