Вибіжка, -ки, ж. Раст. Мятликъ, Роа. — лугова. Раст. Роа pratensis.
Ґрунт и грунт, -ту, м. 1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Грунта, великі маєтки збуває. Осіли на рангових або на магистратських та чернечих грунтах. 2) Почва. Там добрий ґрунт — усе як з води йде. 3) Основа, основаніе. Земля не може рушити з грунту свого. Слово — вітер, а письмо — грунт. Ум. Ґру́нтик, гру́нтик.
Жури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Печалиться, грустить, сокрушаться. Не журима, дівчинонько, ще ж ти молоденька. Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губерню. Як дівчині не журиться, — козак покидає! Жури́тися ким. Заботиться о комъ, принимать къ сердцу чью участь. Ой ти, братіку-жайворонку, не журися ти нами: годує Господь малі мої діти дрібними кришечками. Жури́тися за ким, по ко́му. Грустить, печалиться по комъ. Ти не знаєш, моя мати, за ким я журюся. Ой умру я, умру, та буду дивиться, ой чи будеш, мій миленький, по мені журиться? Ой чи журиться отець-мати по мені? Жури́тися за чим, — чим. Заботиться о чемъ, хлопотать о чемъ. Журився за м'ясом, а м'ясо само йде. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є і люльку курить. Не журіться життям вашим.
Задьо́р, -ру, м. Причина къ ссорѣ, дракѣ. Задьор між їми є.
Мідя́рня, -ні, ж. Мастерская мѣдныхъ издѣлій.
Наджида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. наді(о)жда́ти, -жду́, -деш, гл. Ждать, обождать; поджидать, подождать. Братіки мої рідненькі, сизокрилі орли, гості мої премилі, хоч мало ви мене надождіть... Дума про братів оз.
Продомувати, -му́ю, -єш, гл. Просидѣть дома. А ми всі святки продомували, нікуди в світі не ходили.
Сипкий, -а, -е. 1) Сипучій. Сипкий пісок. 2) Разсыпчастый. Картопля сипка.
Уморхати, -хаю, -єш, гл. Утомить, сильно изморить. Хоч яка була вморхана, хоч як задихалась.
Хворма, -ми, ж. Форма.
