За́йчик, -ка, м. 1) Ум. отъ зає́ць. Зайчик-лапанчик. Зайчик-побігайчик. 2) Часть снаряда для пряденія шерсти, состоящая изъ двухъ вертикальныхъ параллельныхъ столбиковъ, прикрѣпленныхъ къ постаменту изъ доски. Каждый столбикъ имѣетъ кожаную петлю, въ которую вкладывается прядильное веретено. 3) Движущіяся солнечныя пятна, отблескъ отъ воды, зеркала, движущійся по стѣнѣ и пр. Сонце ускоче у вікно, забігає зайчиками по стінах, по долівці. 4) Родъ дѣтской игры. 5) Раст. Lepidium ruderale L.
Зато́млюватий, -а, -е. О гребешкѣ: съ толстыми зубцами, не проходящими въ волоса. Затомлюватий гребінець.
Моче́на, -ної, ж. Настоенная водка. Будем мочену пити.
Поквасніти, -ні́ю, -єш, гл. Скиснуть.
Сатаніти, -ні́ю, -єш, гл. Бѣситься, злиться.
Солод, -ду, м. Солодъ. Варив чорт з москалем пиво, та й солоду відрікся.
Теліпанчик, -ка, м. Привѣска къ серьгѣ.
Униматися, -маюся, -єшся, гл. Быть застѣнчивымъ, стыдиться.
Чепчик, -ка, м. 1) = чебчик. 2) Ум. отъ чепець. 3) Сорочка, въ которой иногда родится ребенокъ. или животное.
Шуто нар. Недостаетъ чего либо, обычно находящагося, напр.: роговъ, уха, волосъ и пр. Если женщина скипетъ монисто, серьги, — говорятъ: Як тобі шуто без намиста и пр.
