Відпускати, -каю, -єш, сов. в. відпустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, чорним морем далеко гуляли. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрѣшать, разрѣшить (отъ грѣховъ). Одпусти, Боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Ворожий, -а, -е. Вражескій. Засліпив вороже око.
Закацю́бти, -бну, -неш, гл. Окоченѣть отъ холода, затвердѣть отъ мороза. Мороз добрий, бачу: оце допіру повісила на плоті сорочки, а вже й закацюбли.
Мущи́рь, -ря, м. 1) Мортира. Густо заставлені гарматами і мущирями. 2) Ступка, толчея. В мущирі сіль товче.
Накіпкіюва́ти, -кію́ю, -єш, гл. Набрать много. Накіпкіював грошей на свою шию.
Позлотити, -лочу, -тиш, гл. = позолотити. Взіла вона чубок бервінку позлотила.
Попоп'ястися, -пну́ся, -пне́шся, гл. Много силиться, взобраться, добраться. Попом'явшись добренько, свого можна доп'ястись.
Слухач, -ча, м. Слушатель. Воздвиженський не вважав на увагу, чи неввагу своїх слухачів.
Стріл, -лу, м. Выстрѣлъ. За їдним стрілом убив дві качки. Велів гармати нарихтувати, на Вирвингород стріли спускати.
Таліянець, тальянець, -нця, м. = таліян.
