Заміря́тися, -ря́юся, -єшся, сов. в. замі́ритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Вознамѣриваться, вознамѣриться. 2) Замахиваться, замахнуться. Дід підійшов до дуба і вже заміривсь, щоб його рубати. Замірься, та не вдарь.
Лисови́нчик, -ка, м. Ум. отъ лисови́н.
Мі́тити, -чу, -тиш, гл. Намѣчать, мѣтить.
Недоречний, -а, -е. Некстати сказанный или сдѣланный, неумѣстный, излишній.
Обліжний, -а, -е. 1) = облоговий 1.
2) = облоговий 2. Обліжна хороба; обліжний дощ.
Подомірювати, -рюю, -єш, гл. Домѣрять (во множествѣ).
Публіка, -ки, ж.
1) Стыдъ, позоръ. Ой сміх і публіка: била жінка чоловіка.
2) Позорный столбъ. Желехъ. на публіку сісти. Стать къ позорному столбу. Бо я піду серед села на публіку сісти.
3) Мужчина или женщина дурного поведенія. Я казала, що Семен чоловік, а Семен публіка, ще й негіда на ввесь світ.
Розбути, -ся. Cм. розбувати, -ся.
Ряботиння, -ня, с.
1) Слѣды отъ оспы на, лицѣ.
2) Рыжіе пятна на кожѣ рыжихъ людей; пятна на лицѣ беременной женщины.
Ціточка, -ки, ж. Мѣдный кружечекъ въ формѣ маленькой выпуклой пуговицы, родъ полаго полушарія; такія ціточки употребляются гуцулами для инкрустаціи на деревѣ; а когда къ нимъ придѣлаютъ фостики, тогда онѣ назыв. бабриками и ими украшаются кожаные пояса.
