Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

комонниця

Комонниця, -ці, ж. 1) Раст. Трилистникъ полевой, Trifolium arvense. Вх. Лем. 426. Cм. команиця. 2) Безплодная кобыла. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 276.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОМОННИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОМОННИЦЯ"
Бунчуковенко, -ка, м. Сынъ бунчукового товариша. Желех.
Галман, -на, м. Бранное слово для мужчины. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Замо́жніти, -нію, -єш, гл. Разживаться, богатѣть.
Кум-кум! меж. Подражаніе крику лягушекъ.
Мурза́тий, -а, -е. Съ испачканнымъ лицомъ, грязный, испачканный. Поганії, мурзатії з гулиці побігли. Грин. III. 92.
Очкурник, -ка́, м. = очкурня. Шух. І. 153.
Повковник, -ка, м. и пр. = полковник и пр.
Похолоднішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться холоднѣе. Ком. II. 48.
Прорити, -ся. Cм. проривати, -ся.
Скотити, -ся. Cм. скочувати, -ся.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОМОННИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.